Пауль Мерварт "Потоп"

Львівська національна галерея мистецтв

Польське мистецтво ХІХ – поч. ХХ ст.


автор: Пауль Мерварт

твір: Потоп

час створення: 1881 р.

опис твору: Картина написана за мотивами поеми Альфреда де Віньї «Сара». В ній продовжується біблійний міф про всесвітній потоп: дочка Ноя — Сара, не бажаючи розлучатися з коханим, відмовилася від порятунку і загинула разом з ним. Мерварт розв’язує літературний сюжет у традиціях салонного мистецтва не без ефектності і сентиментальності. Проте ідея вічної краси кохання і людського благородства подана автором з романтичним піднесенням і схвильованістю.

Творчість Павла Мерварта відзначається суперечливістю стилістики: сполученням тенденцій офіційного академічного живопису і пізнього романтизму. В картині “Потоп” (1881) автор робить акцент на театральний ефект і сентиментальну розчуленість, які переростають у чистий романтичний пафос завдяки вдалому відтворенню піднесених образів осіб, що кидають виклик стихії й долі.

Пауль Мерварт “Потоп”

“Полотно Павла Мерварта стало живописним відлунням заключних рядків поеми:

“Усе поглинули непереможні хвилі…

О жалісливий вид! Зосталось двійко милих.

На Арарат-горі одне голубить друге,

Останні на землі, не тямляться від туги.

Під вітром і дощем у мокрому лахмітті

Завмерли в теміні, як ті пташки на вітті,

діву пригорнувши, сиротина

На личко зронює свої й дощу сльозини.

Діждались ранку. Сонячне проміння

Упало на чоло його невинне.

Мов лілія надламана, вона

Все ж від роси ще свіжа й осяйна.

Відкривши очі, милому говорить:

— Еммануїле! Бог простив, і сонце сходить.

Голубка он з’явилась у блакиті.

У дзьобику несе помилування світу.

— Голубка відліта, надії в нас немає.

— Коханий, нам вода коліна обіймає!

— У іншім світі нас чекає Бог.

Притулок має він для нас обох.

— Ми у воді! — А ти дивись на небо!

— Твій батько не прийде! — Нема вже в тім потреби.

— О янголе, розкрий йому обійми-крила!

— У небеса візьми її, мій отче милий!

………………

То був останній крик останніх із людей,

Що рвався з вод, із юних двох грудей.

З останніх сил тримаючи кохану,

Виднілись руки юнака над океаном,

А потім зникли. В тиші над водою

Завершилось усе веселкою сяйною. ”

Переклад з французької Галини Пагутяк.

“Потоп” Цей твір залишається у пам’яті всіх, хто буває в музеї. Одні згадують його у захваті вражень, інші говорять про салонний присмак сюжету. Але пам’ятають усі… Можливо тому, що з’єднані тут одвічні таїнства людей – Любов і Смерть, в прагненні пізнання котрих і народжується Мистецтво.

В 1909 році графиня Гелена Мієр подарувала картину “Потоп” Міській галереї Львова. Її автор, Павло Мерварт, народився в с. Мар’янівка на Херсонщині в родині французького солдата Жозефа Мерварта, що брав участь у Кримській війні, і Пауліни Фішер. Згодом один з його братів став австрійським письменником, інший – французьким дипломатом, губернатором французьких колоній, а на самого Павла Мерварта чекала кар’єра художника салонів, модного портретиста, ілюстратора. Дитячі роки його пройшли у Вінниці, в 1862-70 рр. він жив у Львові, закінчив львівську гімназію. Подорож до Італії вплинула на рішення молодого Мерварта присвятити себе мистецтву. Художню освіту він здобував у Відні, Мюнхені, Граці, Дюссельдорфі, в 1877-84 рр. навчався в паризькій Ecole des Beaux-Arts. Художник успішно дебютував на Всесвітній виставці 1879 р. в Парижі. Отримавши французьке підданство, він працював кореспондентом періодичних видань, а в 1896 р. був призначений художником департаменту колоній Франції. П. Мерварт багато мандрував (Канарські о-ви, Сенегал, Судан, Туніс, Конго, Сомалі). В 1902 р. він увійшов до складу французької урядової експедиції, що досліджувала діючий вулкан Монт-Пелє на о-ві Мартініка. 8 травня художник трагічно загинув під час його виверження… Мерварт підтримував тісні контакти з львівським мистецьким середовищем, був членом TPSP (Товариства прихильників красних мистецтв) близько товаришував з Францішком Тепою. В якості кореспондента “Le monde Illustre” художник в 1882 р. декілька місяців перебував у Галичині, подорожував по Карпатах. Власне тоді привіз він до Львова картину “Потоп”, яка експонувалась на виставці TPSP (1882 р.) і звідти потрапила до приватної збірки. Картина була написана в Парижі в 1881 р. під впливом поеми “Сара” французького поета-романтика Альфреда де Віньї (1797-1863). В основу поеми ліг апокрифічний переказ історії всесвітнього потопу, за яким Ной мав окрім трьох синів ще й доньку – Сару. Вона покохала молодого пастуха Еммануїла. Коли батько повідомив її, що всі люди мають загинути у хвилях всесвітнього потопу і врятуються тільки члени його родини, Сара відмовилась сісти в ковчег і залишилась разом зі своїм коханим.” Публікацію підготувала Віта Сусак (2)


література:

1. Львівська картинна галерея: Путівник [Возницький Б. Г., Компанейць М.Г., Овсійчук В. А. та ін.] – Львів: Каменяр, 1978. — С. 28.

2. Віта Сусак. Потоп //Галицька брама. – 1997. – №2. – С. 26.

3. Львівська галерея мистецтв: Путівник [Ю. Бірюлов.] – Львів: Центр Європи, 2003. — С. 30